Корпус Волонтерів

21 липня поточного року відбулося підписання угоди ГО Фонд "Стара Волинь" з громадою смт. Дунаївці щодо реалізації проекту. У приміщенні клубу Дунаєвецького ХПП зібралося понад 40 дорослих і 16 дітей молодшого шкільного та дошкільного віку. Саме діти були головними героями того сонячного дня!

Лариса Трачук, експерт з розвитку громад розпочала дійство з презентації мініпроекту "Дворик безпечного дозвілля наших дітей". Вона розповіла як разом з волонтером Юлією Когут та членами ініціативної групи довго вирішували на яку тему писати проект. Але, зважаючи на те, що діти не мають де проводити своє дозвілля. зупинилися саме на тому, що писатимуть проект по дитячому майданчику.

Справа у тому, що громада уже мала практичний досвід у реалізації проектів із використанням внутрішніх ресурсів та залученням власних коштів громади. Саме для цього було створено ГО "Надія два". Цього разу вирішили спробувати свої сили у написанні проекту і залученні додаткових коштів ГО Фонд "Стара Волинь", яка задекларувала підтримку волонтерів, що працюють у громадах. Спільними зусиллями проект було написано і подано на розгляд конкурсній комісії. А після його затвердження у громаді закипіла робота.

Одночасно, за кошти громади було виготовлено ігровий будиночок, який привезли і встановили на майданчику, а діти за допомогою дорослих розфарбували його у різні кольори. Біля майданчика спорудили ландшафтну гірку і виклали плиткою "доріжку щастя". Директор проекту "Створення корпусу волонтерів для сільських громад України" Михайло Ганаба підтвердив, що ГО Фонд "Стара Волинь" за фінансової підтримки Агентства з міжнародного розвитку США (USAID) готова підтримати мікропроектну пропозицію громади і профінансувати проект у розмірі 8,0 тис. гривень в частині придбання ігрового елемента "Кораблик-гірка".

Він розповів про діяльність ГО Фонд "Стара Волинь", проекту "Створення корпусу волонтерів для сільських громад України" та призвав підтримати діяльність керівника ГО "Надія два", яка є одночасно координатором від громади Лариси Трачук. Декан факультету початкової освіти Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Інна Ящук розповіла про спільну поїздку у 2009 році у США в рамках програми "Громадські зв"язки" по темі "Волонтерство" з Ларисою Трачук та Михайлом Ганабою. Вона наголосила, що все, що зроблено для дітей сьогодні сторицею повернеться через десятиліття.

Депутат Хмельницької обласної ради, начальник відділу у справах дітей Дунаєвецької райдержадміністрації Веліна Заяць розповіла про волонтерську діяльність членів громади на її благо. Кореспондент газети "Голос України" Віра Шпильова, яка одночасно є координатором Кам'янецько-Подільського осередку “Центр польсько-української співпраці в Красніку” розповіла присутнім про співпрацю з общиною м. Краснік і запропонувала допомогу у відправлені у Польщу самих активних членів громади.

Але самими активними на зібранні були діти! Вони не соромилися виступати перед телекамерою і охоче розповідали, як працювали на майданчику. Зйомку проводила Хмельницька телекомпанія "Краяни". Крім того, на зустрічі були присутні кореспонденти Дунаєвецької районної газети "Дунаєвецький вісник". На завершення було підписано угоду про підтримку у реалізації мікропроектної пропозиції між ГО Фонд "Стара Волинь" та громадою селища.

Далі учасники зібрання перейшли у двір п'ятиповерхівих будинків № 5,7,9 по вул. Лермонтова селища Дунаївці, де розташовано дитячий майданчик і буде реалізовано даний мікропроект. Там кипіла робота: майстри разом з членами громади міняли накриття над під'їздами, укладали плитку перед ними та улаштовували доріжки. Посеред ігрового майданчика знаходився гарненький яскраво розфарбований дитячий будиночок, у який немов у казкову "рукавичку" набилося більше десяти малят. Вони сиділи на лавках вздовж стіни з іграшками у руках і щасливо сміялися. "Невже і дощ вам не страшний?" "Ні, нам дощик на голову не капає. А коли жарко - не пече сонечко. Через віконця гарно всіх видно. Нам тут дуже подобається. Це наша хатинка". Підлога у будиночку застелена куском лінолеума. Чисто, гарно і затишно. Але у будиночку майже самі дівчатка. Хлопчики поряд. Вони чекають "Кораблик-гірку". "А коли ви нам кораблик купите?", сміливо запитує Михайла Ганабу восьмирічний Сергійко Шаманський. Він завжди самий активний, перший поспішає на допомогу і береться за всі роботи. Фактично, сформований лідер дитячого колективу. "Якщо тьотя Лариса швиденько подасть нам документи на перерахування, то за кілька днів купимо", - перевів "стрілки" на Ларису Михайло.

Потім усі разом пішли оглянути футбольне поле, що неподалік будинків. А поряд красень - недобудований спортивний комплекс. На початку 90-х його готовність сягала 85 відсотків. Все було у комплексі облаштовано - і навіть систему опалення. Але українці розуміють, що коли споруда не охороняється - значить можна все розтягти. І замість того, щоб зберегти ново збудоване і не дати йому пропасти, почали розтягати по дворах. Крали не у чужого- самі у себе, вірніше. у своїх дітей. Тому прекрасний комплекс, де могли б займатися спортом сотні дітей, сьогодні стоїть мов пам'ятник людській байдужості і недбальству.

А сьогодні селище у якому проживає біля 3,0 тис. осіб, серед яких понад 20 відсотків складають молоді люди до 35 років не мають навіть клубу. А куди себе подіти підліткам? Окрім "генделиків", у яких у будь-який час можна придбати цигарки, пиво та щось "гарячіше", нікуди не підеш і нічого не побачиш. Наступний крок - організація молодіжної громадської організації.

Про це говорила у своєму виступі Лариса Трачук. І навіть назву підлітки придумали "МАРС" - молодь активно розвиває селище. А юрист ГО "Стара Волинь" Андрій Савицький підтвердив готовність надати необхідні документи і консультації по її реєстрації. До речі, є домовленість про зустріч з членами молодіжної ГО "Кедр" м. Шепетівка яка діє понад 10 років. А Тетяна Василик, її керівник, входила до складу групи з 10 осіб від Хмельницької області, що їздили у США по програмі "Громадські зв"язки" разом з Ларисою, Михайлом та Інною. Тому вона готова першою підставити Ларисі дружнє плече!

На гостей чекала цікава екскурсія на хлібоприймальне підприємство. Навіть тих, хто неодноразово бував за кордоном, вразило побачене: чисто, жодного папірця чи пластикової кинутої пляшки навкруг, підбілені бордюри та каналізаційні круги, до дрібниць продумано кожний куточок де розташовані невеличкі декоративні вози, мальовничі озерця та куточки живої природи, будиночки для бджіл, вольєри для лебедів, павлинів, страусів, цісарок та інших декоративних пташок. Невеличка хатина-музей українського побуту з діючою піччю, вистелені зрізаними дерев"яними кругляками доріжки, містки через потічок - всього побаченого не можна передати звичайними словами. Але все зроблено руками людей і для людей. На кілька хвилин на лавки присідають відпочити і подихати свіжим повітрям працівники підприємства. І не потрібно кімнат відпочинку з новітніми методами релаксації. Природа подбає про все і допоможе людині відновитися!

Гостинно зустріти гостей згодилася керівник Дунаєвецького ХПП Надія Ковбасюк. В адмінприміщенні підприємства так само все до ладу, як і на території: євроремонт, кондиціонери у кабінетах, килимові доріжки, картини на стінах. За чашкою кави пані Надія поділилася секретами успіху, розповіла як нелегко і відповідально бути сьогодні директором державного підприємства. А починалося все не так гарно і романтично: коли взнали про призначення її керівником ХПП пішла хвиля зорганізованого і керованого супротивниками протесту. А далі більше: одного разу на світанку у помешкання де проживала пані Надія з чоловіком нагодилися молодики у масках з ножами. Дивом залишилася жива сама і вижив після ножового поранення чоловік. Відтоді щиро повірила у Бога і досі майже щомісяця зустрічається з духовним наставником батюшкою Михайлом. А ще постійно займається благодійністю. Під час зустрічі подзвонила матушка Тамара з Бонченського монастиря що у Чернівецькій області (пані Надія сама родом звідтіля) і передала трубку Сьомкіну Сергійкові похресникові. Пані Надія говорила недовго, але ми зрозуміли, що телевізор, який просив Сергійко, вона уже придбала і найближчим часом повезе у монастир, щоб передати його дітям.

А ще підприємство опікується жіночим монастирем що у селі Головчинці Хмельницької області. Настоятелька монастиря і ще шість монахинь, до речі, люди похилого віку, не в змозі самі дати раду і монастирським будівлям, і робочим приміщенням. Всюди потрібні сильні чоловічі робочі руки. Тому щороку мінімум на два дні приїздять в монастир два автобуси з працівниками хлібоприймального. За цей короткий проміжок часу вони зроблять більше ніж монахині за рік.

P.S. 23 липня ц.р. надвечір мені подзвонила Лариса Трачук. “З вами хочуть говорити”, - почула я її голос. А далі дитячий гамір, радісний сміх і голос Сергія Шаманського: “Спасибі вам за кораблик-гірку! Нам його сьогодні привезли. Ми зараз його бетонуємо і будемо кататися! Спасибі дяді Міші і всім вам” А далі Лариса розповіла, що довгоочікуваний кораблик-гірку привезли з Тернополя тому зараз вона і троє добровольців-дорослих та не менше двох десятків дітей улаштовують його на бетонний підмурівок. Староволинці щасливі, що допомогли громаді смт. Дунаївці і, головне, зробили приємне стільком дітям!